📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/117849238
👨⚖️Суддя-доповідач: Синельников Є. В.
✅Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків, наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення
✔️77. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
78. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
79. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи у роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
80. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані: дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та дослідницькій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства (пункти 4 - 6 статті 62 Закону України «Про фахову передвищу освіту»).
81. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
82. Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
83. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
84. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
85. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
86. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
87. Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
88. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
89. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
90. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків. Для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.
91. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 та
від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18.
92. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
93. У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі
№ 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
94. Зазначений правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20 2020 року у справі № 754/4355/17,від 08 жовтня
2020 року у справі № 202/2817/19.
95. Судами попередніх інстанцій встановлено, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани на позивачку накладено на підставі висновків та пропозиції комісії у справі службового розслідування щодо порушення нею обов`язків викладача, які закріплені колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією.
96. Згідно з висновками комісії, яка утворена на підставі наказу відповідача від 15 грудня 2022 року № 04/01-78 з метою перевірки фактів, викладених в заяві студентів групи 3-х медичних сестер «А» від 13 грудня
2022 року, викладач навчальної дисципліни «Медсестринство у внутрішній медицині» ОСОБА_1 : порушила принципи педагогічної етики, втручалася в особисте життя студентів групи 3 м/с «А», дозволяла образливі висловлювання щодо студентів; змушувала студентів розповідати про доходи батьків і місце роботи (якщо батьки студента працювали в медичній сфері, вимагала принести шприци, медикаменти та ін.); зобов`язувала для проведення занять купувати вату, мило, рушники; здійснювала психологічний тиск на студентів з метою отримання неправомірної вигоди, доводила до нервового зриву таких студентів: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ; вимагала від студентів привезти їй продукти домашнього присадибного господарства; вимагала кошти від студентів групи 3 м/с «А».
97. У матеріалах справи наявні протоколи засідань комісії, згідно з якими комісією було враховано та перевірено заяву ОСОБА_1 щодо причин подання заяви студентами 3 м/с «А» від 13 грудня 2022 року (ініціювання такої заяви куратором групи ОСОБА_8 ), а також її пояснення по суті зазначених у заяві обставин, отримано пояснення від куратора групи 3 м/с «А» та інших викладачів коледжу, запрошено позивачку на засідання комісії (протокол № 4 від 20 грудня 2022 року.
98. Доповідною запискою голови комісії по проведенню службового розслідування від 04 січня 2023 року, адресованою на ім`я голови Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного, констатовано виявлений факт правопорушень та навчальної дисципліни у роботі викладача ОСОБА_1 Рекомендовано посили роботу щодо недопущення порушень антикорупційного законодавства співробітниками коледжу, норм трудової та навчальної дисципліни, розглянути ці питання на засіданні адміністративної ради та прийняти відповідні рішення.
99. Встановивши, що позивачка порушила трудову дисципліну, а відповідачем дотримано процедуру та строк накладення дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
100. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не звернув належної уваги на наявні у матеріалах справи документи, складені у процедурі проведення службового розслідування стосовно позивачки, численні заяви студентів та пояснення викладачів щодо фактів порушення позивачкою своїх посадових обов`язків, не зазначив підстав відхилення зазначених доказів, а лише формально констатував відсутність в оспорюваному наказі достатньої інформації про дисциплінарний проступок, дійшов помилкового висновку про незаконність застосування роботодавцем до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
101. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, заслухано пояснення свідків, серед яких були заявники - студенти групи 3 м/с «А», перевірено визначені посадовою інструкцією, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Положенням про організацію освітнього процесу та Положенням про запобігання та протидію корупції у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Д. К. Заболотного обов`язки позивачки, взято до уваги тяжкість вчиненого порушення, перевірено порядок застосування до позивачки дисциплінарного стягнення та обґрунтовано зазначено, що оспорюваний наказ винесено з повним з`ясуванням всіх обставин справи та без порушень відповідної процедури його винесення.
102. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не навів доводів на спростування таких висновків суду першої інстанції.
103. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення їй попередніх умов праці та стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходи із незаконності наказу про оголошення догани.
104. Колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 559/321/16 зазначено, що зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.
105. Відповідно до частини другої статті 60 Закону України «Про фахову передвищу освіту» передбачено, що загальний обсяг педнавантаження на одну ставку викладацького складу закладу фахової передвищої освіти становить 720 год на навчальний рік.
106. Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що сталися у закладі з дотримання Кодексу законів про працю України (пункт 63 розділу VI Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102).
107. Згідно з пунктом 9.2. Положення про організацію освітнього процесу у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Д. К. Заболотного, педагогічне навантаження на одну ставку викладацького складу закладу фахової передвищої освіти становить 720 годин на навчальний рік. Педагогічне навантаження може корегуватись, зокрема у разі встановлення фактів невиконання педагогічними працівниками посадових обов`язків, порушення ним принципів академічної доброчесності, приниження гідності здобувачів освіти та колег, порушення прав учасників освітнього процесу.
108. Відповідно до статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
109. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
110. Дисциплінарний вплив, який вкладається у дії роботодавця, насамперед спрямований на забезпечення виконання трудових обов`язків, добровільно взятих працівником за трудовим до-говором
111. Судами встановлено, що на підставі наказу від 10 січня 2023 року
№ 04-01/2 ОСОБА_1 було зменшено педагогічне навантаження на 144 годин. З тексту зазначеного наказу, а також пояснень керівника Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного (листи від 24 січня 2023 року № 19, від 02 березня 2023 року № 51) слідує, що педагогічне навантаження позивачці було зменшено на підставі пункту 9.2 Положення про організацію освітнього процесу у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Д. К. Заболотного, у зв`язку з встановленням фактів невиконання педагогічним працівником посадових обов`язків, порушення ним принципів академічної доброчесності, приниження гідності здобувачів освіти та колег, порушення прав учасників освітнього процесу (за обставинами звернення студентів із заявами про порушення посадових обов`язків ОСОБА_1 у грудні 2021 року та грудні 2022 року), відсторонення позивачки від викладання у групі 3 м/с «А», що спричинило зменшення її навантаження на 144 години, а також відсутності законодавчих підстав для здійснення ротації груп, з огляду на перевищення її педагогічного навантаження нормі, встановленій у частині другій статті 60 Закону України «Про фахову передвищу освіту» (було до зменшення 956 годин).
112. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
113. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
114. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
115. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
116. Звертаючись до суду з позовом про захист трудових прав,
ОСОБА_1 оскаржувала лише наказ відповідача про оголошення їй догани. Зменшення педагогічного навантаження, як зміну її умов праці, вважала похідним від незаконних, на її думку, дій відповідача щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 10 січня 2023 року
№ 04-02/10-к та зміною істотних умов праці. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, умови режиму воєнного стану, правильно встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, законність накладення дисциплінарного стягнення на підставі оспорюваного наказу, а також відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем законодавчо визначеної норми педагогічного навантаження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 також і в частині зобов`язання відповідача поновити їй попередні умови праці.
117. Посилання ОСОБА_1 на наявність ознак подвійного притягнення її до дисциплінарної відповідальності за однією і тією ж заявою студентів та висновком комісії по проведенню службового розслідування колегія суддів відхиляє. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 вважала зменшення її педагогічного навантаження незаконною зміною істотних умов праці, без наявності змін в організації виробництва і праці. Наказ про зменшення педагогічного навантаження не оскаржувала, на порушення процедури повідомлення про зміну істотних умов праці не посилалася. З огляду на відсутність посилань у тексті наказу про зменшення педагогічного навантаження на обставини, встановлені при службовому розслідуванні за колективною заявою студентів 3 м/с «А» у грудні 2022 року, а також беручи до уваги повноваження керівника на корегування педагогічного навантаження, встановлені пунктом 9.2 Положення про організацію освітнього процесу у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Д. К. Заболотного, законність реалізації яких позивачкою в межах цієї справи не оскаржувалася, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зазначених вимог ОСОБА_1 .
118. Крім того, з урахування відсутності правових підстав для висновку про незаконність дій відповідача при притягненні позивачки до дисциплінарної відповідальності, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
119. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов загалом правильного висновку по відсутність правових підстав для задоволення позову.
